І.
Зорі починаються з дороги.
Як життя з боротьби,
Як мрії з думок,
Як з почуття – кохання,
Як з річок утворюється море,
Як після громів синіє небо,
Так з дороги – зорі.
ІІ.
Хто надію встигнув полюбити,
Хто кохає далечінь дороги,
Що болить і плаче за зірками,
Що серця благословляє жити.
Хай дороги стеляться, віками
Зорі – над чеканням перемоги.
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молитва женщины - Мухтар Давлетов Это стихотворенье было написано в качестве монолога к рождественской драме. В нём женщина-мать, сама впервые обращаясь к Богу, молится о своих детях и о себе. Просто хотелось выразить те чувства, которые мы, родители, переживаем, видя наших неспасённых детей.
Поэзия : Голубая сирень . - Николай Зимин Незабываемые мгновения жизни,когда мы любили и были любимы.Их немного,но тем-то они нам так и дороги.
Ну а я. Не грусти обо мне .
На меня ты ,прошу , не сердись
И в ночной и глухой тишине
Обо мне Богу ты помолись .
Помолись обо мне и прости .
Пусть порою неласковым был ,
Я тебя на заре полюбил ,
Когда вишни в саду расцвели .
