Ні на мить я не хочу лишитись без Тебе,
Ні на мить я не хочу лишитись сама...
Бо без Тебе зникає проміння небесне,
Бо душа замерзає й приходить зима.
Ні на мить я не хочу без Тебе лишитись,
Бо буденні турботи з’їдять весь мій час.
Я забуду про вічне, займатимусь тлінним.
У руках Твоїх спокій, а без них – лиш страх.
Ні на мить я не хочу лишитись без Тебе,
Тож тримай мене міцно в долонях Своїх.
Я мрію про те, що пригорнеш до Себе,
Мене, твою доньку, о Таточку мій!
10.10.2006
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Як Іван оженився - Василь Мартинюк Я написав цей вірш з нагоди весілля мого друга. Намагався схопити тип християнина-холостяка, який хоче одружитися, і типи претенденток на його серце. Коли ж написав цей вірш, то прочитав його на тому весіллі. А мій друг образився. І то дуже серйозно. Сказав, що я його висміяв перед усіма разом з дружиною. Як я не оправдовувався, але все даремно. Тому ніде його й не друкував.
